Я вітала дуже легко,
Підімною були гори кам*яні,
І тебе побачила, в души напевно,
Мене збентежили приспіви весняні.
Зусилям подолала шлях блакитний небом,
Єдине почуття в дущі палало,
Щоб незгасити полум*я це вітром,
А прилетів з ретельним поглядом все над тобой літала.
Мені судилося розбитись,
О погляд твій, тепло долонь,
Всі почуття змогли відкритись,
І у дущі немов вогонь.
Я в тала дуже легко
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116090604513
Свидетельство о публикации №116090604513
Рецензии