Старого світу пил стряхнула з ніг,
Бо мандрувала много,
Бачила чи мало міст,
А в Харкові залишилась на довго.
Тут є тепло людського слова,
Яскраво сяє небо синь,
Бажання є по вулицям ходити знову, знову,
В життя місцеве ти поринь.
У дуплах білочкИ живуть.
Тай голубей годують, звісно,
Що голуби до рук ідуть,
Ім раде дуже, дуже місто.
І хтось відасть, і хтось візьме,
Поможуть словом, ділом швидко,
З повагой кожен к другу йде,
Затвор душі відкриють мітко.
Старого св ту пил стряхнула з н г
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116090603981
Свидетельство о публикации №116090603981
Рецензии