По році рік минає в забуття.
На що ми віддаєм своє життя?
Нащо лунає марність слів в миття,
Нащо ми кидаєм всі почуття в сміття?
Невже на те ми й народились,
Щоб серед світу загубились?
Малих щоб діточок вбивали,
Ви хоч би раз свій шлях обміркували?
Незгине сором із землі,
І в цьому вині дуже, дуже ми,
По році рік минає в забуття,
Хопай же щасття кожного миття.
По роц р к мина в забуття
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116090603866
Свидетельство о публикации №116090603866
Рецензии