В. Б

В.Б. присвячується
***
Він прийшов коли моє  згасало сонце...
Я розгублено  уклякла у журбі.
Компліменти і увага втерли сльози...
Втішив серце щедрим скарбом мудрих слів:
«Не сумуй, не плач, не шукай винних...
Не зберіг, не втримав? Що ж... Злякавсь.
Гарна жінка сильному-дар Божий,
Кожен хоче та не всяк із цим зіткавсь.
Жінка як Земля-відповідальність,
Глянь!на небі трилліард зірок...
Кожна промінь свій до неї тягне
Й тільки Сонце має свій оброк...
Вислухай...Подумай... Зваж... Ти зможеш.
Чуй між строк. Дай твердості руці...
Ти  сама собі свій шлях проложиш
А прозріння жде... наприкінці.»
Я непевно підняла  у небо очі
І на мене впав Чумацький шлях
Місяць  втамував страхи дівочі
Й знов розкинув крила серця птах...

4 . 07. 2016


Рецензии