Метелик на долоні...
Донечці
Відчула себе порожньою пляшкою,
з якої вицідили останню краплину
життєдайної рідини.
Важко... Як важко мені! -
кричить, захлинається
кожна клітинка мого єства.
А я -безголоса,
що втратила ритм і рими,
і тільки в серці пульсар анапесту -
прощавай, прощавай, прощавай...
Де ж моя радість за тебе, доню?!
Як швидко вона випаровується
з цієї майже порожньої кімнати,
з моєї, наче осиротілої душі.
Кажу банальне -дзвони, пиши.
А ти -метеликом на долоні -
була й нема...
Щасти тобі, доню!
------------------------Доню-доню-доню -
жалібно скиглить луна...
2016
Метелик на долон...
© Copyright: Анна Щидловская, 2016
Свидетельство о публикации №116090505349
Свидетельство о публикации №116090505349
Рецензии