Павло Тычина. Ой, была себе Оксана...

                ***
Ой, была себе Оксана,
да как был себе Иван...
Поднялась тут шура-буря,
да любовный тот роман.

  Ах! ах! Темны ночи,
  голубы да кари очи!
  Что-то знаем,
  что-то знаем,
  да не скажем мы тебе.

Что ты долго смотришь, хлопец,
на красу её, на стан?
Насладись же спелой вишней, -
ой, Иван, Иван, Иван...

  Ах! ах! Темны ночи,
  голубы да кари очи!
  Что-то знаем,
  что-то знаем.
  де не скажем мы тебе.

Ой, как трудно жить на свете,
если в сердце столько ран!
Что ж ты вишню заморозил?
Ой, Иван, Иван, Иван..

  Ах! ах! Темны ночи,
  голубы да кари очи!
  Что-то знаем,
  что-то знаем,
  да не скажем мы тебе.

Где ж , казак, усы густые,
кармазиновый жупан?
Удрала твоя Оксана,
ой, Иван, Иван, Иван..

  Ах! ах! Темны ночи,
  голубы да кари очи!
  Что-то знаем,
  что-то знаем,
  да не скажем мы тебе.

             ***
Ой, була собі Оксана,
та як був собі Іван...
Та схопилась шура-бура,
та й любовний той роман.
 
  Ах! ах! Темні ночі,
  карі очі, голубі!
  Щось ми знаєм,
  щось ми знаєм,
  та не скажемо тобі.

Що ж ти дивишся, юначе,
на красу її, на стан?
Стиглу вишню треба їсти, -
ой, Іван, Іван, Іван...

  Ах! ах! Темні ночі,
  карі очі, голубі!
  Щось ми знаєм,
  щось ми знаєм,
  та не скажемо тобі.

Ой як трудно в світі жити,
як у серці повно ран!
Що ж ти вишню заморозив?
Ой, Іван, Іван, Іван...

  Ах! ах! Темні ночі,
  карі очі, голубі!
  Щось ми знаєм,
  щось ми знаєм,
  та не скажемо тобі.

Де ж твої козацькі вуса,
кармазиновий жупан?
Утекла твоя Оксана,
ой, Іван, Іван, Іван...

  Ах! ах! Темні ночі,
  карі очі, голубі!
  Щось ми знаєм,
  щось ми знаєм,
  та не скажемо тобі.