Вітер
Зустрічай моє кохання, люба, восени.
Теплі дні стоять останні, і такі ясні.
Листя лагідно кружляють, навівають сум.
Світлий сум у серці сяє, не виходить з дум.
Мов вві сні пливуть трамваї - вересня човни.
День до ночі відлітає. Файно восени
нам удвох гуляти містом. Сяють ліхтарі
світлом кавовим. Намистом - зорі на горі.
До кохання як до ранку – навкруги пітьма.
Пригадай, як на світанку вітер обіймав
зчервонілу горобину, що була в журбі
як незаймана дівчина всі останні дні.
Я також нестримним вітром вранці прилечу,
пригорну тебе тендітну і прошепочу:
«Не журись, моя хороша, все минеться й знов
ти відчуєш в серці поштовх – то прийшла любов».
Зустрічай моє кохання, люба, восени!
Теплі дні стоять останні, і такі ясні.
В тер
© Copyright: Олесь Григ, 2016
Свидетельство о публикации №116090406183
Свидетельство о публикации №116090406183
Рецензии