Сестра моя доля,розповіси навіщо нас звела,
Навіщо ми зустрілись в натовпу людському?
Навіщо я загубила спокій сна,
Навіщо знов його шукаю вулицею, в транспорті міському?
Ми росли незная один одного,
Ти недарувала у дитинстві зустрічи нам жодного.
Я розцвіла, дорослішою стала,
Душа співала тай чекала щасття,
Але побачивши його впізнала,
Що много сліз він подарує тай ненасття.
І ось сумую знов за ним що ночі,
Тай плачуть, плачуть мої очі,
Ім*ячко його у сні гукаю,
І на нього в тиши знов чекаю.
Сестра моя доля, розпов си нав що нас звела
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116090405526
Свидетельство о публикации №116090405526
Рецензии