Проміння ллє в затишній хаті,
Ось колискову малюку співає мати,
І дивиться на все це чоловік,
Бажання є у нього щоб жили вони так разом вік.
Щоб сонечко світило тай іграло,
Щоб дитя біди незнало,
Щоби жінка сльози нелила,
Але війна лиха все відняла.
У ночі приходить він до дому,
Небачить ані дружини, діточок,
Хто винин, скажіть, у цьому?
І тягне знов важкість думок.
В колюжах крові людину потопили,
Радість щасття на землі вже вбили.
Пром ння лл в затишн й хат
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116090405047
Свидетельство о публикации №116090405047
Рецензии