Навіщо мати стоїш під дощем,
Навіщо дивишся у даль блакитну?
Ти залишилась відтепер нісщем,
Тай залишив син твій жінку вагітну.
Забудь свої сльози і горе,
Допоможи невісці далі жити,
У неї також як і у тебе лиха море,
А їй потрібно твому сину дитину народити.
Подаруйте малече сонце,
Щасття щирого тай любові,
Нехай заглядає у віконце,
Верхівки садочка і діброви.
Навщоматистошпддощем
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116090404858
Свидетельство о публикации №116090404858
Рецензии