Озерами невиплаканих сліз
Стоїть вже осінь, світла і задумана,
Поскрипує печаль - чумацький віз,
І мовкне степ обірваними струнами...
Сріблясте павутиння на стерні
Контемп танцює мрійно-уповільнено,
І проростають смутки у мені,
Назовні рвуться птахом, з клітки звільненим.
Прозорі ранки у свою росу
Визбирують ген яблука та сливи,
І з ними ронить сад свою сльозу,
Оплакуючи літніх днів мотиви...
Донецьк, 04. 09. 2016
Озерами невиплаканих слiз...
© Copyright: Виктория Барановская, 2016
Свидетельство о публикации №116090410628
Свидетельство о публикации №116090410628
Рецензии
