…ступаючи крок у в уявний полон
вигадуєш тишу?.. чи сни?.. чи то мрії?..
займається всесвіт жагою думок
з молитвою Віри, з вагою Надії
ідеш по воді не осудний ніким,
крізь темряву стежкою світла…
а берег приймає і пестить, мов дим,
нічого, що хвилі, нічого, що вітер…
усе підсвідоме й свідоме – світи,
й Любов у тобі не на відстані…
іти намагайся, й ти дійдеш туди,
де дні відболіли, як злічені…
у просторі часу, ми мовби сніги,
хмаринки на березі літа…
без втоми турбує, безтямно біжить
схвильоване море, у нас відбираючи літо…
хмаринками ми...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116090301216
Свидетельство о публикации №116090301216
Рецензии
