Самотою окутані ночі,
У полоні журби довгі дні,
Сіль сльози роз їда сумні очі,
А душа чує запах біди. –
І отак все доба за добою,
Крихти щастя у жмені моїй
І себе почуваю чужою
У земній оболонці своїй.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.