Довгі вуса, густі брови,
Розмовляв на рідній мові,
Говорили всі навколо
«Пан Микола», «пан Микола».
Мав українську породу,
Але ж паном не був зроду.
Ну який же з нього пан,
Коли мав лише жупан
Та городу десятину
І малесеньку хатину.
Усе то є самообман,
Коли кожен дума, що він пан.
Скажуть враз – він пан по духу!
Бо творив завжди в розруху.
Що ж, така у нас країна,
В тому є її таїна.
25.06.2008.
Поету-кобзарю Микол Буднику
© Copyright: Анатолий Баралевич, 2016
Свидетельство о публикации №116090201667
Свидетельство о публикации №116090201667
Рецензии