Життя тримаючи в руці, як той фломастер
Й навмисне тихо сплутавши стежки
Мені мов хтось любов хотів придбати
Але на ділі, то з спросоння балачки
Якось отак. А вранці стало сумно
І боляче так стало на душі
Від марив невидимих стало дурно
Обійм найсправжніх хочу, а не снів
Я хочу не брехні, і їдких ядів...
Душевної простої теплоти
І замість всіх багатств і тих мільярдів
Кохання й розуміння!
Чи хочеш того ти?
В чужих одежинах любитись не можливо
На дотик інша шкіра теж чужа
Це мов з водою розвели пахнюще пиво
Й для смаку трішки капнули вина...
А ти?
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2016
Свидетельство о публикации №116090109159
Свидетельство о публикации №116090109159
Рецензии