Дозвольте піти туди, де вас не існує
Де не буде ні журби, ні егоїзму.
Туди, де твоє життя ніхто не руйнує
Та не поводитимуться як до механізму.
Невже не знайдеться така місцина,
Де знаходиться бажаний спокій,
Де не існуватиме сутність звірина,
А поцілунок такий ніжний та солодкій.
Заберіть мене та рідних людей як най далі,
Щоб не бачити цієї життєвої кари,
Я краще наглядатиму за всім як віддалі.
Та не отримуватиму тяжкі ті удари...
***
© Copyright: Анастасия Костюченко, 2016
Свидетельство о публикации №116083105972
Свидетельство о публикации №116083105972
Рецензии