***
Темною нічкою совість пита,
Де я ховаю сумління?
-«В сховищі,там, де минають літа,
Там, де зростає коріння…»
В масці обличчя кожен хова,
Посмішку вдягне на себе.
Бачте, на місці моя голова,
Думи не линуть до неба.
Смуток, журбу і печалі хова,
Щоб не побачили люди
Та не лунали чужії слова
В болем замучені груди.
Хто не ховає обличчя своє?
Хто зараз справжній між нами?
Хто, коли сонце над містом встає,
Молиться рік за роками?
Хто Україну свою береже?
Хто рушники вишиває?
Тут, поміж нас, залишились лише
Ті, хто обличчя ховає!
Стрєлкова Алла
Нащадкам Шевченка
© Copyright: Алла Стрелкова, 2016
Свидетельство о публикации №116083103361
Свидетельство о публикации №116083103361
Рецензии