Свіжий морок дише,
Далеч застеляє.
Перша сходить лише
Зоря золотая.
У вечірній тиші
Липи оп’яняють,
І летючі миші
низько пролітають.
З західного краю
Довго не темніє.
Чорна даль зітхає
В солодкій надії.
Тільки я душею
Вічно десь блукаю,
З тишею нічною
Плачу та зітхаю.
«Земля Люде» 1949-1978 р.р.
Свiжий морок дише
© Copyright: Иван Галета, 2016
Свидетельство о публикации №116083101076
Свидетельство о публикации №116083101076
Рецензии
