ЗОРЯ
На вустах поцілунки гарячого літа
ти на спомин про мене собі залиши.
А в високому небі лишиться горіти
та зоря, що в моїй запалала душі.
Я її підійму до висот несказанних,
твоїм іменем звісно її назову.
І засяє зоря променистим коханням,
бо одною тобою на світі живу!
Тихим шелестом трав, черешневим намистом
та колодязним смаком живої води
за спекотним асфальтом спекотного міста
наше літо залишить кохання сліди.
Ще залишить у снах наше літо барвисте
солов’їні гаї і медові вуста.
А в нічному вікні серед сонного міста
буде жити, як пам’ять зоря золота.
ВК
ЗАРЯ укр
© Copyright: Валерий Квачев, 2016
Свидетельство о публикации №116083009657
Свидетельство о публикации №116083009657
Рецензии