Сидить стара матуся біля хати,
Та споглядає вдалечінь і небо,
Що маю, ще вам діточки віддати,
Аби і знову стала вам ще треба.
Старий горіх над дахом похиливсь,
Дощем осіннім, виноград умивсь,
Було тут радісно, давно, колись,
І щебет ваш по правді не забувсь.
І на кутку калина сумно споглядає,
Бо ластівка у вирій скоро відлітає,
Та соловейко, він більше не співає,
Чи знов повернеться, ніхто не знає.
Стара матуся знову діток виглядає,
І туга, серце защеміло, воно сумує,
Матуся діток на гостину жде, чекає,
А може будуть! О, лиш Бог все знає.
Стара матуся
© Copyright: Неонила Морозюк-Мила Бренер, 2016
Свидетельство о публикации №116083006805
Свидетельство о публикации №116083006805
Рецензии