Заспівало птаство знову у зеленому гаю,
Примовляли ми в юнацтві про любов свою.
Що за степом спали хмари, та веселка в обрії,
Серед неба спів дударів заганяють в спомини.
Ой, дударик молоденький на сопілці загравав,
Пригортав дівча до себе та до танцю звав.
Та сопілка стогне-плаче та зове у вирій,
А у серці, як у морі, загуляли хвилі.
Не зови її дударе, бо є хлопец в неї
Та зайграй іще веселу, щоб журбу розвіять.
Розгуляйтеся вітри, та женіть ту тугу.
Поринаю я в пісні… позабув наругу.
Йой, дудуре, не мовчи, та заграй на спомин,
Кличуть в небі журавлі… відлітають з дому.
*дудар — (той, хто грає на дудці, сопілці), дудник, сопілкар, дударик, дудлик …
Дударик
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116083006278
Свидетельство о публикации №116083006278
Рецензии