Пропов дь

Слова мої давно тобі не ясні,
Думки твої обмежені, нещасні.
Твої ідеї зазнають поразок,
А мрії взяті із невдалих казок.

У планах твоїх бачу я убогість,
А в твоїй голові підвищена вологість.
У роті мокро, а у мізках сухо,
До істини заклало тобі вуха.

Відкриєш рот - все мудре збоку в'яне
Коли момент прозріння твій настане?
Чужі думки для тебе, як свої,
Привласнив їх ти уже давно, та геть усі!

Твоє життя назву я існуванням,
Бо твої дії - це лиш спосіб виживання.
Якби усі були б такі, як ти
Ми вимерли б до того як навчились підіймати білі прапори
 
Уміння мислити твоє - агонія.
У голові твоїй - одна лиш какофонія
І з кожним днем думки твої все зазнають регресії;
Тепер я розумію жертв Великої депресії .

Ти, ніби, не вина всіх бід і катаклізмів
Та як топтати землю смієш ти без мізків!?
Надіюся, я розпинаюсь тут не даром?
Хоч речення , які говориш ти, назву я лиш кошмаром!

І всі оці слова - не біль, і не агресія,
Це фабула , короткий зміст для того , хто мігрень моя