Так близько осiнь...

Тихо серпень зупинився, наче в зАдумi,
Розпiкає сонце, мов жарину, землю.
Ще слова любовi всi тобi не скАзанi,
I розгадуєш ти душу мою древню.

I  рукою нам подати вже до осенi,
Тільки лiто з нею довго щось воркує...
I  хоч ходимо по травах ми ще босими -
Небо синє, та зозуля не кукУє.

Бо жагуче лiто вже свiй келих випило,
Теплих днiв  так мало стало на  рахунку.
В небо хмари сірі он дощiв накликали,
То ж вiд  осенi нема нам порятунку...


 
 

   


Рецензии
Это понравилось особенно своей атмосферой и мелодией.
Люблю украинский язык.

С самыми добрыми пожеланиями, Лена.

Елена Толстенко   02.08.2017 12:19     Заявить о нарушении
Спасибо за добрый отзыв! И я люблю украинский язык)) Счастья и здоровья Вам желаю!

Валентина Козачук   02.08.2017 20:13   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.