У повітрі запахло димами,
Потьмяніла небесная просинь...
Літо сумно прощається з нами,
Ось уже й без п"яти хвилин осінь...
Понатішились літом...тай - годі...
Вже надходить хвилина прощання...
Все мінливо в житті і в природі
Й не залежить від сили бажання...
Крадучись, мов на здобич лисиця,
Млосно мружить хитрющі очиці
І поважно, неначе жарптиця,
Входить осінь ходою цариці...
Вона справді по-царські вродлива,
Помаранчеве має волосся,
Її врода якась особлива:
В ній усе щонайкраще сплелося...
Її сукня із вкрапленням злата,
В неї очі, що колір бурштину...
Вона мудрая, щедра, багата -
Не обділить дарами людину...
Часу біг зупинить ми не в змозі,
А прощання завжди нас бентежить...
Ось уже й без п"яти хвилин осінь,
Тож зустрінем її як належить...
Вже надходить хвилина прощання...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2016
Свидетельство о публикации №116083004800
Свидетельство о публикации №116083004800
Рецензии
