Про Iловайськ, як час пройшов

На лінії вогню
Хтось жде, чи я прийду,
Стоять чужі міста,
Де я не був
ніко-ли.

І їдуть поїзди
В захмарне нікуди,
А сказані слова,
Вони уже —
нічо-го.

А ти кричиш: зажди,
Усе немов з води,
Тікає поміж рук
Війна завжди —
Холод-на.

Усе у двох тонах,
Геройство гонить страх,
І хто би розповів,
До тебе як іти
Нам тре-ба.

В покинутих містах,
На нас чекає страх,
І мутна скрізь вода,
Ні берега, ні дна,
Уже нема нічо-го.

Цей божевільний світ,
Мов шле тобі привіт,
Усе стає, мов лід,
А потім, як болід,
Згора-є.

Пустий стоїть вагон,
Розтрощений перон,
Які слова знайти,
Кричать до хрипоти,
Для ко-го?

Солдатів там
Не ждуть.
Солдатів вже
Не ждуть.
Солдатам там,
Не пишуть.


Рецензии
І вже ніхто не може розтлумачити, що діється, що коється на моїй багатостраждальній землі...
З повагою і сумом

Зинаида Комарова   04.09.2016 17:11     Заявить о нарушении
Як гарно ви сказали:З повагою і сумом.
Ми дійсно сумуємо. Не хочеться про це говорити, але окрім світлин ще залишаться наші слова. Сьогодні вони просто розповіді, а завтра хтось по них спробує зрозуміти, що ж там трапилось і чому ми стали інші?
Дякую за добре і тепле слово.
Удачі нам усім і миру.

Игорь Стожар   04.09.2016 21:32   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.