Ти не прийдеш – ти маєш минулого перестороги,
Ти не можеш позбутись померлих давно почуттів.
А життя пропонує тобі не найгірші дороги
І приводить до тих, хто б тебе доторкнутись хотів...
Ти не віриш, боїшся, ти знову пірнаєш в минуле,
Де нічого, крім сліз, крім образ, крім омани і зрад.
Ти не можеш уже розрізнити, було, чи не було.
Знов приймаєш побитого війська безславний парад...
Знаєш, я, попри те, все ж запрошу тебе до кавярні,
Де малесенькі тістечка – шахи приємної гри.
Вечір... Тістечко... Кава... Це – вічне, це все – не примарне.
Та до мене на каву минуле своє не бери...
Блюз. Ти не прийдеш, або Перестороги минулого
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116082809444
Свидетельство о публикации №116082809444
Рецензии