Коли неба мало і землі -
Людина помирає,
І крихітна душа
Птахою злітає.
Коли повз смерть
Ідеш роками,
Вона руйнує час
А пам'ять залишає.
Коли навчися вірити
Не скиглити у душу,
Отримаєш бажання
Зберегти майбутнє.
Коли не зупинятися
На крок від неминучого,
Недоколисане життя
Не подарує ангела.
Ж и в и ...
І запитай у Бога
Навіщо?
А відповідь одна
Ти - вічність!
28.08.16
В1ЧН1СТЬ
© Copyright: Лола Киевская, 2016
Свидетельство о публикации №116082805237
Свидетельство о публикации №116082805237
Рецензии
Лола, имел смелость перевести и этот стих. Не знаю, как он Вам покажется. С уважением, Виктор. http://www.stihi.ru/2016/11/10/4009
Вик Беляков 10.11.2016 11:25 • Заявить о нарушении
Вик Беляков 10.11.2016 11:25 • Заявить о нарушении