Синий пруд, тихо плещет вода... И. Коваленко

"Синій став, тихий плюскіт води..."

Синій став, тихий плюскіт води,
Голуба, голуба далечінь.
Туги повний, прийшов я сюди
Серцем зміряти сонну глибінь.

Впав листочок з сухої верби,
Його хвиля колише ясна;
Сонце тихо сіда за горби,
Прохолода свіжіє лісна.

Я сідаю в знайомий човен,
На зелену, прив’ялу траву
І без думи далеко ген-ген
За листочком сухим попливу.

Він і близький, і рідний мені –
Одна хвиля колише обох.
Рожевіють проміння ясні,
Позолота лягає на мох…
-------------------------------
«Синий пруд, тихо плещет вода…» И.Е.Коваленко

Синий пруд, тихо плещет вода,
Голубым расстилается даль.
И в печали пришёл я сюда,
Сердцем меряю глубь и печаль.

С тонкой вербы листочек упал,
И волною колышет его;
Вечер гуще, багрянее стал,
Веет свежестию от всего.

В чёлн знакомый я тихо сажусь,
На зелёную простынь-траву,
Пусть волна убаюкает грусть,
За листочком сухим поплыву.

Близкий он и родной для меня –
Синий пруд для обоих глубок.
Догорает сияние дня,
Позолота ложится на мох…

 (28.08.2016)