. . .
У яблуцi сидiв хробак,
cмакiттям щедро упивався.
Вiн впевнений був одинак –
нi з ким не знавсь, не спiлкувався.
Навiщо? Яблука йому
достатньо на щоденну їжу.
Вiн так любив його пiтьму,
як люблять лiжко й рiдну хижу.
А всесвiт навкруги бринiв:
свiтило сонце, лили зливи…
Вiн яблуко свое любив.
А хтось вважав його…
червивим.
У яблуцi сидiв хробак...
© Copyright: Валентина Степанишина, 2016
Свидетельство о публикации №116082702785
Свидетельство о публикации №116082702785
Рецензии