Мамин хрестик

Я оберега кращого не знаю,
Ніж мамин хрестик на тугім шнурку,
Коли під шквалом «градів» потерпаю,
Рятуюсь в відчайдушному стрибку.
А нас з усіх калібрів шкварить ворог,
Вже пристрілявся щільно міномет…
Та я живий! Ви чуєте, потвори?!
Я не здаюсь! Я вперто йду вперед!
Скінчився бій. Гудуть у небі дрони,
Новий удар нам світить повсякчас.
Готуються сепарські батальйони
І вишколений бандою спецназ.
І знову обстріл, знову кляті «гради»!
І гострий біль: мене прошив свинець…
Мене штовхають в бік ногами гади,
Сміються й кажуть: «Этот – не жилец!..»
А далі – ніч без продиху, безмежна.
Лежу я в комі. Вже до смерті звик.
Та ніби чую: «Тихо! Обережно…
Несіть в палату», – каже чоловік.
Скривавлену сорочку розрізали,
А кров лилася, мов дощі до діж.
І санітару медсестра сказала:
«Стривай! Повільно! Хрестика не зріж».
Напевно, крові втратив цілу діжку…
Коли ж нарешті вгледів білий світ,
Старенький лікар підійшов до ліжка
І тихо мовив: «Ну, герой, привіт!
На подвиги не годен в цьому році,
Не поривайся до гвардійських лав.
А народився, мабуть, ти в сорочці,
Якщо ось так клінічну смерть здолав».
Так! Я живий! Я більше не вмираю!..
Побачу сонце і Дніпро-ріку!..
Я оберега кращого не знаю,
Ніж мамин хрестик на тугім шнурку.
© Олег КРАВЧЕНКО
2015