Лише на мить спинившись на півслові,
На далі кличе повісті канва.
Хто був хоч раз у старовиннім Львові,
У того пам'ять про фонтан жива.
Де в ряд будинки сірі мури зводять
З життям відбитим пройдених століть,
Де в тихий центр три вулиці підходять,
На старій площі здавна він стоїть.
І я колись сюди приходив зрідка,
Святий фонтан! Привіт тобі, привіт!
Кільцем чугунним звитая решітка
Оберігає рублений граніт.
Тут жар сердець ніколи не холоне!
На площі тій сильніше він горить.
І сам поет з гранітної колони
В туманну даль задумливо глядить…
«Зорі неба» 1949-1978 рр.
Львiв
© Copyright: Иван Галета, 2016
Свидетельство о публикации №116082401591
Свидетельство о публикации №116082401591
Рецензии
