А Правда… поруч, як завжди,
Ховає мовчазне обличчя.
Прикраси? Каже , що не личать,
Прикраси тягнуть до біди.
Навіщо Правду прикрашати?
Вона і так, поважна пані.
У Правду вірять. Знані та незнані
Воліють Правду… ту не знати.
Бо від знання… багато горя
Біда,… пізнання ненаситне.
Воно буяє… може квітне
Бо знати Правду зла недоля.
Хоч знаєш Правду, та проходить
Вона між нами, мов чужа.
Багато Правд, та наша та,
Що часто розум наш неволить.
Кує кайдани, тягне цеп.
Воліє нас у глуми взяти.
Ото б нам Правди тій не знати.
А жити з Вірою в акцепт*
А може… знову у багно.
А може,… знов продати Совість.
Спалити розпочату повість
Та стати знов німим кіно.
Та ну ту Правду, ні для чого.
Із нею жити, мов хворіти,
Себе роззути та роздіти,…
Але ж… без Правди, як же жити?
*Акцепт є виразом згоди однієї сторони з укладенням договору на умовах, запропонованих іншою стороною
Без Правди
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116082205155
Свидетельство о публикации №116082205155
Рецензии