Краплина дощу - шлях життя

Це відчуття, коли спостерігаєш за тим,
Як крапля дощу по тихому стікає вниз.
Це зачаровує…
Мільйони крапель стікають по моєму вікну, а я спостерігаю за однією.
(Уявляю, що ця крапля – це я.
Одна, між мільйонами людей.
Така самотня і холодна.)
І наче  прагне досягти своєї мети,
наче змагається з іншими краплинами, хто перший..
Спочатку я випереджаю, а потім з’являється перешкода і я відстаю.
А іноді з цією краплиною зливається інша,
і додає їй сил, щоб пробитися,
дає надію на перемогу..
Дивлюся на цю дощинку
 і бачу відблиски світла, що горить в кімнаті
 і бачу віддзеркалення дерева, що стоїть у мене над вікном.
А коли доходить до низу – зливається з іншими,
а потім припадає до землі, яка вбирає дощ і всі ці краплі.
Так і в житті: змагаєшся, прагнеш чогось, зустрічаєшся з проблемами
і з’являються люди, які допомагають з ними боротись.
А потім до землі… і життя так само закінчилося…