…а небо у тиші спокійне і чисте,
ніщо не завадить любити дива!..
прозорі видіння відлунюють Вічне –
глибоке бездоння, мов Мрія манка!..
очима вбираю блакиті натхнення,
із присмаком голосу в серці, в душі
збираю зірки уночі, наче зерна,
а потім дарую усі їх тобі!
вдається життя не одраз розуміти,
у прірві самотності з Вірою знов
зустрітися поглядом, мовчки летіти
на променях сонця краплинам рос…
між мною і Небом в думках присмак солі,
порожність таємна, ласа до вбивства…
сльозинка тяжіння усупереч долі
плекатиме волі – вмирати незвикла…
всупереч всьому...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116082001242
Свидетельство о публикации №116082001242
Рецензии