Тягнувся марно я до світла
Тягнувся марно я до світла,
Пітьма спустошила життя,
І у душі роз'їла радість,
Лишила гірке відчуття.
Так світ роздягнутий кляли,
До сонця бавились як діти,
Я чув ті крики вже не раз,
Зітхання і чекання муки.
Аж краще вдарило і враз,
Пройняло тіло до кісток,
Щоб без вагання і думок,
Лишитись в темряві назавжди.
Аж ні шукаю знову вихід там,
Де інший падає додолу,
Пильнує хтось і за вікном,
Все лічить кожен крок наступний.
Лиш тільки ступиш за поріг,
Усе розвіється як сон,
І та примара за вікном,
Життя прожите мною марне.
Тягнувся марно я до свiтла
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2016
Свидетельство о публикации №116082010071
Свидетельство о публикации №116082010071
Рецензии