Ти волочиш за собою нещастя
Розірвали гарматами місто,
Стільки болю не було на душі,
Відчинили і сказали стрибайте,
В попіл там де палали кістки.
Сірий хрест серед поля розбитий,
Наче серце розлетілось ущент,
Що зробили ви з України?
Поховали радість і сміх.
Де немає дітей лиш каліки,
Де товар для людей дорогий,
У багно уступили й ні кроку,
Скільки матір поховає дітей?
На грудях де рана глибока,
Запалає стривожений світ,
Озирнеться, але уже пізно,
Там не буде ніяких людей.
А з бідою так тяжко плестися,
Сатаніти від довгих ночей,
Волочив за собою нещастя,
І до мрії своєї дійшов.
Ти її не впізнав, бо голодна,
Та тендітна доля твоя,
Озираючись крихти збирала,
Українська, ніжна рука.
Ти волочиш за собою нещастя
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2016
Свидетельство о публикации №116081909216
Свидетельство о публикации №116081909216
Рецензии