Кохання, що минуло
Зима не знає слова «співчуття»,
Щось і весна слова усі забула,
І лиш ясніє в темряві життя
Оте кохання, що уже минуло.
Зміїться думка між замерзлих стріх
У дні весни, коли я ще кохала…
Ти ж не розгледів просто чи не зміг
Побачить нелюбові перші жала.
Ще очі в очі і до вуст уста…
Сміялось сонце й золотило стіни.
Пробач, мій любий, та душа пуста.
Любов пройшла. Нічого вже не зміниш.
…
Любов трималась ниткою терпіння.
Скінчилась пряжа. Що ж, таке бува.
І засипає снігом біло пінним
Ростки любові матінка-зима.
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116081908723
Свидетельство о публикации №116081908723
Рецензии