Я намалюю смуток...

Я, намалюю смуток своєї душі,
На білому папері.
Які ж обрати кольори -
Напевно не пастелі.

Червоно-чорний підібрать -
Тональністю безмежжя,
Щоб розум свій полоскотать.
Бо сірість буднів - як труна,
А ти  серед них загублене дитя.

Народження - як кришталева вода,
Але життям жорстоксість володіє.
Чи є тій крайності межа,
Яка тебе воліє.

І хто ти... Янгол... Сатана...
Чи лютая тварюка...
Але ця відповідь німа...
Бо вічність зімкнуті вуста.


Рецензии
Понравилось. Хотя не все слова с Украинского понятны ...

Александр Братских   05.01.2017 23:50     Заявить о нарушении
Спасибо, Александр, за комментарии.

Татьяна Рачкова Малиновская   08.01.2017 16:36   Заявить о нарушении