КВІТКА ПАПОРОТІ
Застелило літо споришовий килим.
Колосом дозрілим шепотять хліба:
- Добре ж вам, дівчата, цілуватись з милим.
А, коли не з милим, то – завжди журба…
Літо, моє літо, росами умите,
Травами повите, літо золоте!
Я найкращих в світі назбираю квітів
І до ніг коханій покладу букет.
А якщо запізно, а якщо не візьме
Й інші карі очі їй чарують світ,
Я тієї ж ночі в сни прийду дівочі
Й принесу з собою папороті квіт.
Я дістану швидко папороті квітку
І скажу бажання, що у мене є.
З ним звернусь до квітки і з грудної клітки
Випущу на волю серденько своє!
Хай воно щебече аж до третіх півнів
Пісню солов’їну про мою любов!
Ти її почуєш й може поцілуєш…
А відкриєш очі… й поцілуєш знов!
Застелило літо споришовий килим.
Колосом дозрілим шепотять жита:
- Хто знайде кохання, буде вік щасливим!
Бо кохання квітка - вік не одцвіта!
ВК липень 2011 ХерСон
Цвет папоротника укр
© Copyright: Валерий Квачев, 2016
Свидетельство о публикации №116081501710
Свидетельство о публикации №116081501710
Рецензии