Як насунуть завчасні дощі - змиють сходи і колії,
Все піде за водою, й не відгородишся стінами,
Час шумить, ані запаху в нього нема, ані кольору,
Збайдужілий шаленець, і шансу не лишить тіням він.
Водоспад точить камінь, та і нас щосекунди знищує,
Ми ж бо тішимось – завтра мудрого ждемо-чекаємо,
Та вчиняються вироки, нікого не милують вище там,
І не чутно тепер, ні в приблизнім майбутнім – «каємось»...
По базальту обцаси цокають, стукають, слухаєш,
Вправні жОвніри- стрілки викарбують кроки упевнено,
У цім світі нуртує курява, наклепник пожежу роздмухує,
Що надія помре останньою,- віримо досі ревно так.
Передчуття
© Copyright: Фиолетта, 2016
Свидетельство о публикации №116081408263
Свидетельство о публикации №116081408263
Рецензии
