Ти прийшло, коли тебе не чекали.
Увійшло без стуку, худе – кошмар.
На ринку за тебе гроша б не дали,
А ось ти диви – теж божий дар.
Нагодував би тебе, однак нічим.
Лише кірка хлібу і ковток води,
Маленьку ковдру на тендітні плечі,
Щоб відігрілось. Чи довго до біди!
Де ж ходило ти долі наперекір?
Все без тебе сталося й пройшло.
Давно вже вицвів від часу папір
І всі стежинки снігом замело.
Втім ти прийшло. Ото є бідство,
Не гнати ж в холоднечу і мороз.
Дивне вийде в нас сусідство,
Почуттів неоднозначний симбіоз.
8 серпня 2016 р.
***
© Copyright: Виталий Шмоллер, 2016
Свидетельство о публикации №116081204719
Свидетельство о публикации №116081204719
Рецензии
