Оберти коліс візка його інвалідного
Товкли землю наших днів
Що нам були відведені
Бо ми пожерли сенс усіх сказаних слів
***
У крапельниці його тече спирт етиловий
У синіх венах застрягають прикрасами
І те що раніше було людиною
Перетворилося на пил нікчемності
***
А він так любив ці вулиці і парки
Ми розідрали їх і пожерли також
І очі його наповнились ефіром
І руки кістляві стали ножицями
***
І заливав він голови свинцем
І стала кропом кров наша
Зрослися ми з його лицем
Перетворилися на кокон
***
І жили так люди сторіччями
І гортав він сторінки із шкіри нашої
Стало це нашим посмертним звичаєм
Мастити тіло гріховною сажею
***
І поросли тіла оті лінощами
Перекрився зір кров’яною павутиною
Підвісив нас на гачки вічності
Відбираючи наш шанс бути доброю людиною
Квітень 2015 р.
К нець св ту 1. Розруха
© Copyright: Кирилл Пазюк, 2016
Свидетельство о публикации №116081000096
Свидетельство о публикации №116081000096
Рецензии