Проривалися крізь шкіру
Пхнули до самого неба
Квіти з моєї маківки
Підривалися ядерними бомбами
***
Яка різниця, якщо світу все одно скоро не стане?
Чави вишню в руках і капай на підлогу, наче це кров!
Кров моїх ненароджених дітей
Їх зжеруть поїзди, автомобілі чи військові берци!
***
Однаково моєму богові на розбиті руки
Якщо то не руки його сина
А його син давно не черпав ними води
Вже дві тисячі років
***
Навіщо боятись? Все втрачено і так
Гарні сидіння, свіжа випічка і ментол
Не буде ніколи більше ні рук, ні запашного волосся
Тільки липкий сироп набльований вустами Мефістофеля
***
Якщо сонце більше не засяє
Ми усі вдягнемо скафандри
Полетимо крізь щільний ефір
Споглядаючи, як вмирає світ під вогняним грибом
Липень 2015 р.
Вогнян гриби
© Copyright: Кирилл Пазюк, 2016
Свидетельство о публикации №116081000134
Свидетельство о публикации №116081000134
Рецензии