Мыкола Бажан. Криница Леонтовича отрывок

Ну, в добрый путь вам, сеятель красы.
И в мир подарком щедрым понеси,
Рассеявши, как зёрна из ладони,
И радостей, и болей голоса,
И гроз густых басы, и гимн полей весенних,
Живую трель росы, пассажи плавных рек.
Пускай в величественной кантилене
Звучат земля, века и человек.
Иди в просторы! Глянь! Какая же краса!
Какой целебный ключ из недр земля готовит!
И, как орёл, взлетает в небеса
Жест дирижёрской длани Леонтовича.
Из дум своих глубинных, чистых, ярких,
Он вызывает духов. Он колдун.
Из песен и  былин, из солнц и хладных лун
Над миром ставит цветозвука арку,
Прозрачную, расцвеченно тугую,
Цветную - семицветную  - дугу.
Её столпы на горизонт опёрты
И держат неба голубую высь,
И отделяют свет от тьмы пустой и мёртвой,
И знаменуют вход и в музыку и в жизнь.
Под благовестом радуги вот этой
Стоит он, сероглазый человек.
И что ему хвала? И что ему наветы?
Лишь музыка и жизнь. Всегда. Навек.

            Криниця Леонтовича

Рушай же. посівальнику краси,
І в світ дарунком щедрим понеси,
Розсіявщи, мов добрі зерна з жмені,
І радощів, і смутків голоси,
І гроз густі баси і гімни піль зелені,
Й пасажі плавних рік, і срібну трель роси.
Нехай у величавій кантилені
Звучать земля, і люди, і часи.
Зведись, мандрівче! Глянь! Яка навкруг краса!
Який живлющий ключ б"є з надр багатих сховищ!
І, мов орел, злітає в небеса
Жест регентської длані Леонтовича.
З глибинних дум своїх, з криниці переярку
Він викликає духів. Він чаклун.
З пісень і голосів, іх променів і лун
Над світом ставить світлозвучну арку,
Прозористу, розцвічену, тугу,
Веселки семибарвної дугу.
Її стовпи, на обрії зіперті,.
Небес вологих сяйне опертя,
Світ одмежовують од темряви і смерті
І знаменують вхід у музику й буття.
Під благовістом радуги цієї
,Стоїть він,сіроокий чоловік.
Яка йому хвала? Які йому трофеї?
Пісні й життя. Пісні й життя навік.