…здається, усе буде потім, а зараз –
убивче мовчання, мов потяг пустий
зірвався із місця, понісся кудись…
можливо туди, де свобода, лиш наша?
нарешті кордони зникають між нами,
знов Тиша чаклує словами без сліз,
там чується подих Любові мені,
і ранок на згадку цілує бажано –
очі твої…
наша свобода - кохання!..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116081001162
Свидетельство о публикации №116081001162
Рецензии