Дотик губ тих наших, змушував німіти,
В ті хвилини, оба не могли ми зрозуміти,
Що тягне нас, друг друга так любити,
Хоча спільного, не могло і близько бути.
Твоїм цілункам, не було початку і кінця,
Солодка ніч, і впала не одна зоря,
Та не було часу, загадувать бажання,
Бо час минав, і на хвилину не спинявся.
Твій солодкий запах, не перебити вітру моря,
Твій ніжний голос, не заглушити хвилям,
Бо зачарувала, та мила посмішка твоя,
Та не дає покою, бентежним тім моїм думкам.
Швидко закрутило, що отямиться не встиг,
Як пролетів той тиждень часу в одну мить,
Тепер відстань розділила, запал той притих,
Та душу рве так хочеться тебе любить!
Курортний роман
© Copyright: Павел Полохач, 2016
Свидетельство о публикации №116080608736
Свидетельство о публикации №116080608736
Рецензии