***

В житті красива кожна мить

Візок мого життя стає все швидше
Колесами під гору торохтіть,
А камінці б'ють в спину чутливіше,
Зростаючий потік їх не спинить.
Колись штовхав з долини до вершини,
Як той Сізіф, красивий фаетон,
І не помітив у запалі я хвилину,
Що став простим він возом без вікон.
Та ще і ноги стали буксувати,
Спинитись довелось на півшляху,
Я зрозумів - вершини не дістатись,
Слід не лишу свій на її снігу.
Чого досяг, отам моя вершина,
У кожного свій власний потолок,
А спуск униз - це лише половина
Шляху, де теж важливий кожен крок.
Були часи вершини підкоряти,
Приходить час ловити камінці,
В візку своєму поручнів триматись,
Ще й камінець, затиснувши в руці.
Чи варто думати про час зупинки,
Коли обличчя вітер ще свіжить,
Чогось досяг, і ще біжать хвилинки,
А у житті красива кожна мить.
І ця хвилина - подарунок долі,
Бо з друзями я відданий собі,
Хоч віз мій швидко котить, я ж поволі,
Радіючи всьому, не піддаюсь журбі.
Здоров’я всім бажаю, хто зі мною,
Щоб вас життя несло із вітерцем,
Але було спокійною рікою
З щасливим і заслуженим вінцем.
                24.07.2016 р.