Коли очi вологi та дощ за вiкном

Коли очі вологі та дощ за вікном,
Сум сидить поряд як ліпший друг,
Доливає в мій келих з червоним вином,
Солоні краплі постійних розлук.

Коли падають зорі у темряві ночі,
Серце та розум вкриваючи сном,
І бачиш ти рідні, карii очі,
А просинаєся знову з ним за столом.

І потай від нього згадуєш мить,
Як у серці палають вогнем почуття,
Коли поряд з тобою коханнячко спить,
І щастя навіки, до твого забуття.

Лишень пригортаешь рідну до себе,
Вкриваєш собою від темряви світу,
Вдивляэся в обрій синього неба,
Шукаєш для неї теплого вітру.

Пестиш шовкове, духмяне волосся,
Відштовхуешь день що її за собою,
У вирій того що і так вже удосталь,
Знов забере залишивши з журбою.

Знов просинаєся, а сум уже поряд,
Дивится в очі, та смутку радіє,
А ти не помітиш холодний той погляд,
Бо серце що любить його розігріє.

Коли на заході день торкнеться ночі,
Сонце втомившись піде в небокрай,
Коханнячко, знову заплющуй очі,
Та поряд зі мною, спати лягай.