Моя Любовь

Моя любовь! Вот я перед тобою,-
 Бери меня и в снах блаженных нежь...
 Не сделай лишь послушною рабою,
 не обмани и крыльев не подрежь!

 Не допусти, чтоб Свет сошёлся клином,
 Не дай забыть мне, для чего живу!
 А подари над трактом тополиным
 Мне Солнца золотую булаву!

 Не дай с Пути свернуть, в грязи увязнуть,
 Где душу ест, как моль, мещанский быт;
 Не дай устам моим речей бессвязных:
 Позволь достойной славных предков быть!

 Когда-то и они, как я, любили,-
 Так, что кружилась кругом голова!
 И жёны, провожая их, грустили,
 Шепча вослед заветные слова...

 А после - звон мечей и ярость боя
 До третьей, неприкаянной, весны...
 Моя любовь! Вот я перед тобою -
 Бери меня в свои хмельные сны!


 Костенко Ліна – Моя любове! Я перед тобою…

 Моя любове! Я перед тобою.
  Бери мене в свої блаженні сни.
  Лиш не зроби слухняною рабою,
  не ошукай і крил не обітни!
  Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
  і не присни, для чого я живу.
  Даруй мені над шляхом тополиним
  важкого сонця древню булаву.
  Не дай мені заплутатись в дрібницях,
  не розміняй на спотички доріг,
  бо кості перевернуться в гробницях
  гірких і гордих прадідів моїх.
  І в них було кохання, як у мене,
  і від любові тьмарився їм світ.
  І їх жінки хапали за стремена,
  та що поробиш,— тільки до воріт.
  А там, а там… Жорстокий клекіт бою
  і дзвін мечів до третьої весни…
  Моя любове! Я перед тобою.
  Бери мене в свої блаженні сни.