Злоба виривається назовні,
Змінюється сенс усіх речей,
Ці створіння ледве виліковні,
Хворе бачення сліпих очей,
Кігті рвуть огидну мішковину,
Тіло скриє темний очерет,
Розуміємо свою провину,
Що дивитись нічим нам вперед,
Кожен шлях доступний вибирає,
Доки дозволяє грішний час,
Віра на околиці вмирає,
І надія гине серед нас,
Піт стікає краплями по скроні,
Цій безжальності немає меж,
На мої скривавлені долоні
Ти холодна біллю упадеш...
Едва излечимы укр. мовою
© Copyright: Константин Бажбеук-Меликов, 2016
Свидетельство о публикации №116080303644
Свидетельство о публикации №116080303644
Рецензии
Геніальний твір!І здивувалась і зраділа! Глибинна наша біль...
Анна Стефани 2 20.12.2017 20:40 • Заявить о нарушении
Анна Стефани 2 20.12.2017 20:40 • Заявить о нарушении
Це точно... Біль, яка на жаль, відчутна і досі.. Хочеться вірити, що все зміниться на краще, aле от коли - це ще питання...
Дякую Вам...
До речі, приємно, що невеселі твори також викликають схвальні відгуки...Бо є люди, точніше були,які на цьому сайті писали мені, мовляв ви такий молодий, навіщо ви пишете мінорні твори,це викликає дисонанс...Однак, на мій погляд, неможливо тільки веселитися, треба освітлювати як радісні, так і сумні події...Так і робимо..)))
Однак, до людей тих я таки прислухався i на моїй сторінці почали з"являтися і шуточні вірші (для того, щоб розбавити цей чорний колір).
Константин Бажбеук-Меликов 24.12.2017 13:38 Заявить о нарушении
Дякую Вам...
До речі, приємно, що невеселі твори також викликають схвальні відгуки...Бо є люди, точніше були,які на цьому сайті писали мені, мовляв ви такий молодий, навіщо ви пишете мінорні твори,це викликає дисонанс...Однак, на мій погляд, неможливо тільки веселитися, треба освітлювати як радісні, так і сумні події...Так і робимо..)))
Однак, до людей тих я таки прислухався i на моїй сторінці почали з"являтися і шуточні вірші (для того, щоб розбавити цей чорний колір).
Константин Бажбеук-Меликов 24.12.2017 13:38 Заявить о нарушении